Властивості розчинів електролітів. Електропровідність. Лабораторна робота 6. Визначення константи дисоціації слабкого електроліту кондуктометричним методом. Кондуктометричне титрування. Вимірювання ЕРС та електродних потенціалів

Конспект

Ізотонічний коефіцієнт Вант-Гоффа

• i враховує збільшення кількості частинок через дисоціацію: Росм = i·c·R·T, Δt = i·K·m. Його використовують лише для розчинів електролітів.
• i = 1 + α(n − 1). Максимальне i дорівнює кількості іонів n:

• При однаковій концентрації найбільший осмотичний тиск, найвища tкип, найнижча tкрист — у розчину з найбільшим i, тобто Al₂(SO₄)₃. Якщо його немає серед варіантів — AlCl₃, Al(NO₃)₃, CaCl₂, Na₂SO₄.
• Ізотонічні між собою розчини однакової концентрації з однаковим i: NaCl і MgSO₄.

Ізотонічність

• Ізотонічні розчини мають однаковий осмотичний тиск із плазмою крові. Інфузійні розчини мають бути ізотонічними. 0,9% NaCl — ізотонічний.
• 3,5% NaCl — гіпертонічний → плазмоліз.

Електропровідність

• Ступінь дисоціації α — відношення кількості продисоційованих молекул до загальної кількості молекул.
• Найбільша рухливість — у H₃O⁺ (гідроксонію), потім OH⁻ (естафетний механізм).
• Еквівалентна електропровідність — провідність розчину, що містить 1 моль-еквівалент речовини між електродами на відстані 1 см.
• Кондуктометричне титрування — вимірюють електропровідність.
• Чим більша константа дисоціації, тим більший α: HCOOH (K = 1,74·10⁻⁴) сильніша за оцтову.

Електроди і потенціали

• Каломельний електрод — другого роду.
• На межі двох розчинів виникає дифузійний потенціал.

Формулювання з умов задач, які одразу вказують на правильну відповідь.

Типові помилки й підступні варіанти відповідей з цієї теми.